«Нарцис і Златоуст» — філософська повість, яку поряд із «Петером Каменциндом» заведено вважати ключовою для творчого становлення Гессе.

Стилізована під авантюрний роман пізнього Середньовічя історія двох геніальних друзів-слухняників із відокремленого німецького монастиря, що йдуть дотарою просвітлення й досконалості в мистецтві різними шляхами.

Захопливий і мудрий твір, який, як і раніше, не втратив філософської актуальності та все ще захоплює читачів тонкою вишуканістю.