ЗЕЛЬДА Десять років тому потішили мою молодшу сестру. Її не вдалося врятувати. Я ніколи не Холодно. Але надливала біль у своєму графічному романі. Моя героїня гналася за злодійками дітей, щоб перешкодити їм здійснити свій задум. Коли все стало гірше, ніж нікуди, я познайомилася з Бекеттом. Його серце було добрим, але душа тонула в темряві власного минулого. Він почувався винним, як і я. БЕКЕТТ Яплюються з майбутнім, коли пішов на той злочин, зробивши адгедську дурість. Мій шлях не був усланний трояндами. Я був зубожливий і пригнічений. У світі стільки бруду, що коли є світло, тягнешся до нього з усіх сил. Зельда була саме такою. Красива, творча, із зеленими очима. Ми всі робимо помилки. Але є ті, які виправити вже не можна. Я не можу та не хочу псувати їй життя. Звуження роз'єднувало її серце, не даючи шансу на викуп. Почуття провини спалювало його зсередини, немов пожежа. Чи зможуть вони набути сили, щоб жити далі?